«Імена твої, Україно»

Впродовж віків тримають на собі українське небо неординарні особистості, які творили духовну сутність нації, не пошановані гідно і часто забуті нащадками. Сьогодні їх постаті воскресають із забуття завдяки кропіткій праці істориків, дослідників, письменників і зокрема – Івана Корсака – журналіста і прозаїка, засновника і шеф-редактора волинської газети «Сім’я і дім», який був в гостях у читачів центральної районної бібліотеки.

 

На українській землі, як з’ясовує письменник, народжувалися королі й прем’єр-міністри інших держав, класики літератури великих країн, видатні вчені – нобелівські лауреати. Українці, розкидані долею по світах, зробили вагомий внесок у здобуток світової цивілізації. Час повернути Україні їх славні імена. Твори Івана Корсака (17 книг!) великою мірою заповнюють «білі плями» історичної правди про Україну. Написані вони майстерно, читаються легко, захоплюють, пробуджують гордість за Україну, за наших предків, без яких не творилася б історія Європи, історія цілого світу.

 

 

Іван Феодосійовичлюдина державницького мислення, енциклопедичних знань, цікавий співрозмовник. Сьогодні він представляє на суд читачів свій новий роман – «Перстень Ганни Барвінок». Це книга про велику любов, рідкісну поміж людьми, яка, як свідчить Святе Письмо, «усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить, ніколи не перестає». Це розповідь про надзвичайно талановиту письменницю і дивовижну жінку, невтомну трудівницю, дружину Пантелеймона Куліша, на їх весіллі був боярином і неперевершено співав Тарас Шевченко! Її висока й трагічна доля, майстерно змальована Іваном Корсаком, надихнула Олену Прадійчук із Люблинця  на чудову поезію:

З печалі мозаїку щастя складала.

 

Життя – немов скалки розбитого скла.

 

Ще й небо коханням таким покарало,

 

Що мука солодкою завше була!..

 

Хрещатим барвінком дорогу квітчала

 

Дружині своєму. Лиш трішки – собі…

 

Інакше не вміла. Мабуть, й не бажала.

 

І хрест свій несла у любові й журбі.

 

«Ніщо не минає» – це істина давня.

 

Ми будемо жити в прийдешніх віках.

 

В зболілій душі зазоріє востаннє

 

Наш, тернами встелений, праведний шлях.

 

Крізь роки й десятиліття доходить до нас світло далеких зірок – щоб дивувати й захоплювати, осявати нам путь.

Посилання: http://kovelbook.com.ua/archives/4922

"Без знання і розуміння своєї минувшини -

людство тоді немовля, народжене вчора."