На перехрестях доль

   Роман Івана Корсака «На розстанях долі», який побачив світ у київському видавництві «Ярославів вал», створений на історичній основі. В ньому  автор розповідає читачам про найбільшу трагедію світової історії, яка завершилась понад сім десятиліть тому –  події Другої світової війни. Прочитавши цей твір, я зрозуміла , як мало знаю про долю рідної України, тогочасних її жителів, своїх предків.

Непросто складалось життя наших земляків у попередні часи. Перебування   у постійному страху, позбавлення демократичних свобод, приниження людської гідності , русифікація та ополячення не могло не викликати зрозумілий опір. До того ж практично кожна українська родина випробувала на собі  ще й «щедроти» радянського режиму: репресії, різні утиски, русифікацію.

Захоплюючий  сюжет роману, різноплановість сюжетних ліній переносять нас    в пору  діяльності непересічних українців Тараса Боровця, Павла Шандрука,Федора Богатирчука, Бориса Балінського ,  змушують нас переживати із головними героями їхній нелегкий вибір: залишитись осторонь всього, що відбувається, чи боротися. Саме в цей час автор вплітає у твір інтимну складову, зокрема, кохання Віри та Григорія. Це кохання можна назвати  трагічним, адже воно розгорнулось між людьми під час війни, яка ламала долі і забирала щастя.

Видається виправданим   на сторінках книжки  цитування оригінальних документів, за допомогою яких  ми переносимось у те воєнне лихоліття,  повністю занурюємось у тогочасну атмосферу, де і Хрещатик не Хрещатик. Саме тут , я вважаю, потрібно провести паралель між сьогоденням та тогочасними кривавими подіями. Адже читаючи роман , я зрозуміла, що Росія ніколи не була для нас сестрою. Її влада лише вичікує слушної нагоди, щоб пригребти до себе своїми  руками. Народ сильніший духом не той, що загарбує, а той, що виборює незалежність.

Перегорнувши останні сторінки роману, я відчула, що набула нових  знань про історію своєї держави в період  Другої світової війни, а точніше про історію армії без держави.

Наталія Нефедюк