Наука любити і пробачати

Мирослава Багнюк, студентка Луцького педагогічного коледжу

barvinok_tytulka_novaОце потрапила мені в руки книга «Перстень Ганни Барвінок». Враження – то хвилююча оповідь про жіноче подвижництво, відданість дружини своєму чоловікові істинно на все життя, подвиг сильної жінки, на долю якої випало чимало випробувань, бід, тривог…

Звісно, Пантелеймон Куліш – більше ніж визначна особистість, важко переоцінити вклад його в нашу літературу. Але як не просто витерпіти його характер, досить запальний і різкий, як непросто його гарячковість мудро і терпеливо гамувати люблячій дружині Олександрі.

Впродовж подружнього життя стосунки з Кулішем «тріскалися» і летіли шкереберть, але їх рятувала неймовірна відданість і жертовність. Чимало образ наніс їй чоловік, наніс ісмертельну образу: «Безплідна, немов пустеля». А вона його продовжувала кохати…

У Куліша ставали все більш напруженішими стосунки з багатьма колишніми друзями та сподвижниками, при тім числі з Василем Білозерськимта Миколою Костомаровим. Тим, до кого Куліш міг прислухатися, був хіба Тарас Шевченко, лише він міг сказати йому усю правдуу вічі, не боячись суперечки чи образи. Таке відчуття, що Куліш би й з Шевченком розбив горшки, якби доля дозволила на світі Тарасу Григоровичу трішки довше пожити. Тож до всіх непростих своїх клопотів Олександрі Михайлівні не раз випадала ще й «мирова» роль, аби суперечки з колегамиу чоловіка не перетворювалися у пересвари.

Мене вразив цей роман, що прочитався просто на одному подиху. Не встигла й помітити, як перегорнула останню сторінку. Я відкрила постать ПантелеймонаКуліша та інших видатних українських особистостей, які ми не вивчаємо на уроках літератури у школі чи на заняттях у коледжахабо вишах, чи вивчаємо поспіхом і поверхово. Вражена образом Ганни Барвінок – це жінка, яка вміла поєднати письменницькупрацю з веденням господарства, з умінням творити затишну атмосферу сімейну,зберегти душевну чарівність й до сивих літ. Кулішів відвідає Олександр Кониський і напише : «Бачиш тут убожество, нужду,а душею чуєш спокій господарів, найпаче Олександри Михайлівни…Геть більше працює пані Кулішиха біля господарства; більшеза свого чоловіка (встає на 2-3 години раніше його)». Вона робила все можливе заради свого чоловіка, якого цінувала й любилавсе життя, незважаючи на образи. Вона вчить нас умінню пробачати.

Думаючи про майбутніх читачів цього роману, хотіла б сказати, що біографію письменників важливо дізнаватися не з банальних підручників чи Вікіпедії, а варто читати художньо-біографічну прозу, створену за життєвими правдивими джерелами. Прочитавши роман Івана Корсака,ще раз переконуєшся у цьому.

"Без знання і розуміння своєї минувшини -

людство тоді немовля, народжене вчора."