Іван КОРСАК: письменник, журналіст, велика людина

Нещодавно минуло дев’ять днів відтоді, як перестало битися серце великого патріота України, чудового журналіста, редактора, письменника Івана Корсака. Родом він з Ратнівщини, що на Волині. Рано долучився до творчості, писав у районку. Доріс до редактора камінь-каширської районної газети «Радянське Полісся», пізніше редагував у Луцьку «Народну трибуну». Створив власну газету «сім’я і дім». Іван Феодосійович написав і видав двадцять художніх та публіцистичних книг. Йому нещодавно виповнився лишень сімдесят один рік. Ще б жити й жити.

Смерть Івана Феодосійовича особисто для мене стала великою втратою. Знав його понад чотири десятки років. Наші журналістські дороги нерідко перетиналися. Він завжди був для мене старшим, досвідченішим колегою, у котрого було чому повчитися.

У восьмидесятих роках «Радянське Полісся» – газета, яку очолював Корсак, – була однією з кращих в області. Вона відзначалася творчим пошуком, оригінальністю, цікавими нетрадиційними підходами у висвітленні злободенних проблем. А ще Іван Феодосійович першим у нашому краї закупив для своєї газети індійську офсетну друкарську машину. Цей крок для Полісся, західного регіону України можна було порівнювати з польотом на Місяць. Бо у ті часи друкувалися усі, а особливо районні газети, на допотопних друкарських станках.

У Корсака завжди було чуття на нове, передове. Він чи не перший з районних редакторів вловив запах свободи у горбачовські часи перебудови, став пропагувати нові демократичні методи керівництва і співжиття. Ну, звичайно ж, це було не по носі місцевим партійним бонзам. І вони чинили шалений опір. Всіляко перешкоджали прогресивному редакторові, як мовиться, ставили палки у колеса. Траплялися випадки, коли спалювали увесь тираж газети, щоб тільки не допустити різких критичних публікацій проти тамтешнього керівництва.

Яскравою сторінкою творчості Івана Корсака стало створення і редагування луцької міської газети «Народна трибуна». Це вже були часи незалежності України. Демократія та народовладдя робили перші несміливі кроки. Іван Феодосійович сам багато писав, редагував патріотичний, націоналістичний часопис на початку дев’яностих років.

А потім Корсак створив свою газету «Сім’я і дім». Вона успішно конкурувала з «Вісником+К». Пізніше Іван Феодосійович переключився на художню творчість. З-під його пера вийшли блискучі романи «Немиричів ключ», «Завойовник Європи», «Діти Яфета», «Корона Юрія ІІ», «Таємниця святого Арсенія» та багато інших.

Іван Феодосійович багато приділяв уваги громадській роботі, був депутатом Волинської обласної ради трьох скликань, організатором конкурсу знавців української мови імені Яцика, багато допомагав бібліотекам, збудував церкву у селі Мельники-Річицькі Ратнівського району.

А ще Іван Феодосійович разом з дружиною Марією Іванівною виростили двох прекрасних синів Володимира та Віктора. На жаль, першого вже немає в живих! Батька поховали поруч з ним.

Не стало Корсака на землі, та справи його, книги, діти, внуки, правнуки продовжують жити, творити добро.

Вічна пам’ять Вам, дорогий Іване Феодосійовичу, і вічна слава за все, що зробили для сім’ї, роду, України!

Євген ХОТИМЧУК

Редакція газети «Вісник+К» висловлює щирі співчуття сім’ї Івана КОРСАКА у зв’язку з непоправною втратою – його смертю.

Джерело: «Вісник+К», 19.12.2017р.