Балада про грішне життя

Ми грішне життя на землі прожили,-

Спокуси манили, топази й корали.

Та пісню у наймитки не віддали

І хрест свій на плечі чужі ми не клали.

Казали нам праведні вельми: “Не так!

Не так ви співайте, не так ви живете!

Зречіться сеї партитури й відтак

Присвоять негайно вам всім еполети!”

Не нас еполети й корали знайдуть, –

Нам інше довіку судилося змалу.

Нас доля скарала на пісню, мабуть,

І вище уже не бува трибуналу.

Втекти ти не зможеш, ступити ні крок,

Сховались нема на землі усій місця.

Цій карі чомусь не обмежений строк…

І марно, безглуздо чекати амністій.

Ти ба, скільки праведних всіх заразом,

Що пісні услід каменючча кидали.

Десь бачились ми, – чи не ви то часом

Христа на Варраву колись обміняли?..

Ми грішне життя на землі прожили,

Жалке, наче пізньо – осіння ожина

Та ми не підсудні ніяким жюрі, –

Судитиме нас лише Бог й Україна!..