Проект ”Великі українці”: загубили по дорозі … двох королів

Я – не з цього хорового колективу.

Але  моє «не так!» мимоволі вихопилося, коли почув і побачив на екрані великими літерами «Данило Галицький – єдиний український король».

Люди добрі, Україна мала трьох славетних королів.

Юрій І, внук Данила, син Лева, залишився в українській і європейській історії як мудрий правитель.

Підростав він у походах з батьком Левом, уже зрілим воїном і державцем водив рать свою у Литву 1285 року, а через дві зими ходив ратно на польські землі. Потім сам княжив на Холмщині й Підляшші, а як настав його час, то вернув і Київ, і Чернігів, і землі за ними. По батьковій смерті в 1301 році вдалося йому об’єднати та створити ще більшу, ще могутнішу державу. Той велетенський княжий і людський досвід привів його до несхибного переконання: держава не мечем сильна, а добрим життям її людності. Тож невипадково вінчається він з князівною Єфимією, сестрою Владислава Локетка, що стане польським королем. Робиться все для добрих стосунків з іншими сусідами, розбудовуються нові міста, добрішає життя люду в кожнім куточку неозорої Волинсько-Галицької держави. Справедливо зазначиться в «житії» першого галицько-волинського митрополита Петра (визнаного Константинополем потім святим), що за короля Юрія І «була Волинська земля в чести й повазі, повна багатства й слави». Інколи траплялося, що один літописець хвалить якогось князя, а інший осуджує, от тільки за короля Юрія І всі літописці та історики мов зговорилися. Польський історик Ян Длугош, описуючи ті часи, про Юрія І згадає так: «Був він муж мудрий, ласкавий і для духовенства щедрий, за його влади тішилася українська земля миром і славилася багатством». Тільки терпеливими перемовинами та шаною Візантії до короля Юрія І стало заснування в 1303 році окремої митрополії у його державі.  

Дуже гарно вмів вибудувати стосунки з усіма сусідами король Юрій ІІ. Він діяв так у відповідності з власним  переконанням, як тільки надягнув королівський вінець діда свого по матері короля Юрія І і ставив під міждержавницькими угодами ще дідову печатку з написом «Rex Russianus» – король Русі. Юрій ІІ  невтомно не раз і не два повторював своїм боярам, що на руській землі Волинсько-Галицької держави мають щасливо жити і русичі, і прийшлий люд. Юрій II Болеслав титулував себе «Князем і дідичем (спадкоємцем) королівської Русі» та використовував королівську печатку свого діда короля Юрія І.

Бояри нерідко крутили носом, та король Юрій ІІ мало на те зважав – уже в перших трьох договорах-грамотах робить стосунки з пруськими хрестоносцями ще тіснішими, ніж Юрій І, ці угоди з 1325–1327 років законодавчо підтверджують давню україно-німецьку приязнь, «непорушну з часів Романа Мстиславовича». Юрій ІІ Тройденович робить усе, «аби замкнути роти тим, що виють і брешуть на наш союз та намагаються його розірвати». Четвертою ж грамотою при зміні Великого магістра хрестоносців все попереднє підтверджує. Виходець з польського княжого роду по батьковій лінії, родичається з литовським правлячим домом, утримує добрі стосунки з чехами, знаходить рівновагу із Золотою Ордою, відновлює галицьку православну митрополію, за прикладом короля Юрія І, добиваючись призначення від константинопольських патріарха та імператора, на кафедру свого митрополита Федора Галицького.

Короля Юрія ІІ жадібні бояри отруїли (десь ми зустрічали вже цей, даруйте, сюжет…). Але справа в іншому – історики нерідко вважають найвизначнішим правителями тих, хто більше поклав у могилу свого і чужого люду. Королі Юрій І та Юрій ІІ не вельми були охочими хапатися за меча, а більше хазяювали, розбудовували міста, зводили храми, розвивали торгівлю і добросусідські стосунки.

Щонайменше бажання  за «прокол» картати Савіка Шустера і його помічників – то ми є такі, наше суспільство, наша інтелігенція, наші шкільні підручники, наші владці, що мають перейматися пам’яттю славних предків. Адже на приміщенні базиліки Пресвятої Діви Марії в Холмі, де покоїться Данило Галицький, досі немає навіть меморіальної дошки – і нікому це не болить.

Ще гірша справа з місцями поховання Юрія І та Юрія ІІ. Ймовірні могили українських королів знаходяться поміж картопляної гички і по них гребуться кури. На розі Старої і Нової Островецької у Володимирі, просто на городі, стояв тріснутий від часу і підпертий хрест, на якому ледве виднівся надпис польською мовою. І нецікаво владі провести археологічне та історичне дослідження, залучити до цього фахівців та пошанувати пам’ять українських королів у державі на ймення Україна.

постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-246397.html

коментарі

Юрiй : Iвану
Може все-таки Данило,ЮрiйI i II звалися не украiнськими королями,а галицькими князями i князiвство входило до складу Киiвськоi Русi? А до украiнськоi держави мало пройти ще рокiв 700.

Богун : Івану та Юрію
Іване, дуже слушний і гарний допис! Юрію, названі особи звалися саме королями, бо Данилу нарік цей сан Папа Римський і він передавався ще два роди. Щодо “не українських”, то так – тоді ще такої держави і навіть територіальних земель не існувало. Але до чого тоді в проекті “100 ВУ” Володимир, княгиня Ольга, Ярослав Мудрий, ба Лєнін з Хрущовим? Є гидота, але нічого не сказано про Кондратюка – по його розрахункам і схемам американці висаджувалися на Місяць, не чув я і про Міклухо-Маклая …. Виходить, що чорта або Гітлера можна було ввести в той список і вони б якимось чином теж були б “великими українцями” – адже були в історії України і не малу роль в ній зіграли :)! Шустер просто перегнув палку – йому цього не зрозуміти і передачка явно кон*юктурна!

Хурдымурды Тракторбаев : ЛДК
Огорчительно, что в список десяти великих украинцев не попал Дед Данилыч. Как ни крути, но именно ЛДК выступил в роли архитектора независимого украинского государства, причем вполне качественного – несмотря на всё очернительство, Украина в девяностых-первой половине двухтысячных оставалась (и, пожалуй, остается поныне) самой демократической республикой на пространстве СНГ. Вспомним ещё, какой Украину Кучма принял в 1994 и какой “сдал” преемнику в 2005-м. Хотя, конечно, великое видится на расстоянии…

Митець : Чурбану, що ти верзеш, дурілка !
Хочеш нарід позлити? Ну тоді вийди і скажи цю промову з Майдану або ще, де людно – подивлюсь скільки яєць отримає твоя пика :)! Це ку-чмо тому і не попало в 100-ню, бо ми дуже добре пам*ятаємо, яку Україну воно здало (в усіх поняттях цього слова!) у 2004 р. ! Все таки народ розумніший за тебе, чурбаняка, тому і не вписав ку-чмо до цієї сотні! А ти, перед тим, як провокувати тут на форумі, спочатку подумай, нащо прийшов на цей форум!!! Вибач за звернення – ти того заслуговуєш!

Хурдымурды Тракторбаев : Мытцю
Эмоции, эмоции, эмоции… Вы просто эмо-кид какой-то. Ну, а реально, можете аргументированно опровергнуть постулируемое в моем комментарии? Не используя речевок весны 2001 – осени 2004?

To: Хурдымурды Тракторбаев  : ЛДК
Не благодаря, а вопреки ему “Украина в девяностых-первой половине двухтысячных оставалась (и, пожалуй, остается поныне) самой демократической республикой на пространстве СНГ”

іван корсак : і.корсак: юрію та богуну
Колеги, Данило Галицький, король Юрій І, Юрій ІІ були саме українськими королями. Про це свідчать не тільки надписи на печатках та інших символах влади. Статус короля правитель набував після офіційної процедури коронування. Данило Галицький коронувався в Дорогичині, у церкві Пресвятої Богородиці, при велелюдді та численних іноземних делегаціях. Цікаво, що перший раз Данило відмовився у Кракові прийняти корону – на превеликий подив папських послів, бо чималенько європейських князів десятками років домагалися подібної честі. -Прийму лише на своїй землі, -сказав Данило. Титул і його ознаку він прийняв у Дорогичині, підкреслюючи: віднині тевтонським рицарям зась до цієї землі. І ще не все. Прийняв корону лише тоді, коли на власні очі побачив виконання Ватиканом своєї умови. Архієпископ Опізо разом з короною привіз папську буллу про хрестовий похід проти монголів і татарів. З цією буллою Опізо зі своїм посольством спинявся по дорозі в Дорогичин у кожному монаршому дворі та виголошував її. Наступне. Пан Юрій пише: “А до української держави мало пройти ще років 700” Дозвольте подискутувати. За тисячолітню історію України справа не тільки в тому, що сама назва “Україна” зустрічається ще в “Київському літописі” 1187 р. ймення держави могло змінюватися багато разів. Порівняйте, для прикладу, з Росією: від Московського царства до нинішньої РФ. За винятком періодів окупації іноземцями, хай навіть і на три століття, Україні були властиві всі ознаки державності – політична організація публічної влади, територія, суверенітет, своє законодавство і т.д. Висловлю одну “єретичну” думку. У нас є прекрасне свято – День Незалежності. А в Литві та інших постсовєцьких державах воно зветься Днем в і д н о в л е н н я Незалежності. Як би хотілося вірити, що наша Верховна Рада зробить колись подібне уточнення.

UA : Проект ”Великі українці”: загубили по дорозі … двох королів
А чого Юрій був -КОРОЛЕМ ?. Був князем. Данило І був коронований (Папою римським. мав корону від нього ) А інші -ні

Kulish : Не до речі
Так кваліфіковано обговорювати це нікчемне шоу – все рівно, що досліджувати вплив музики Бетховена на стан російської попси. Вони там не тільки королів загубили, а ще розум і совість.

Андрій : Відновлення Київської Русі лякає українофобів
Комуністи: українці виникли внаслідок петроградського путчу. Ліберали: українці народилися на майдані. Набридла українофобська маячня, наші предки творили Київську Русь, …тому і нащадки хазарів нервують, крадуть нашу історію. Але правду не зупинити, відновлення Великої України через Коліївщину невідворотне.

Николай : Іванові Корсаку
Безперечно можна вважати Галицьке князівство частиною української історії, цеглиною теперішньої української держави. Але називати зазначених осіб “українськими королями”, ІМХО – перебір. Доречі, на відміну від Данила, Ви не зазначили місця коронації обох Юріїв. А от в дечому мушу погодитися з дописом Kulishа. Особливо огидними були деякі “старійшини” цього дійства, яких ані за духом, ані за діями, навіть за українців вважати не можна.

ВПС : Ліберали, досить відмежовуватися
Для українців власна історія – “перебір”. Але крадії нашої історії цим не переймаються, а тупо крадуть. Всі наші князі і королі – виявляєть вже “рассєянє”. Прохання для толерастів – припиніть прогинатися перед іноземцями. Данило – це давньоукраїнський король. Ярослав Мудрий – давньоукраїнський князь. Географічна карта доводить, що Україна правонаступник Київської Русі та Галицько-Волинеського князівства. “Перебор” – це коли відмовляються від власної спадщини, аби когось не образити (психологія рабів). Київська Русь – давня назва України. Це очевидно для всіх, крім толерантних пацифістів.

іван корсак : ua
Дослідження правил наслідування трону, звісно, вийде далеко за можливі обсяги цієї дискусії:король Юрій І – внук короля Данила, а Юрій ІІ – внук Юрія І. Та й особливості в ряді країн були свої. У Франції наслідувати трон жінкам заборонялося, а в Британії -ні. Титул імператриці Катерини ІІ, в якої і краплини російської крові не було, Людовік ХV не визнавав, а в деяких інших країнах сприймали. Не згоджуюся з Kulish, то потрібна справа, хоч і в формі шоу. Розумію тільки скептицизм автора. Якщо Леніна записали у великі українці, то так і Гітлера, чого доброго, можуть… Ленін в Україні і ногою не ступив, а той хоч попід Вінницею десь чалапав. P.S. Бажаючі поцікавитися українськими королями можуть серед іншого звернутися до моєї книги “Твої імена, Україно”http://simya.com.ua/books/imena/imena.pdfсторінки 31-38

An-tin : І. Корсаку
Вражений. Вдало викладено таку цікаву інформацію… Ваші дослідження-розповіді дуже необхідні тим, хто бажає знати. А найкращий засіб розповісти щось молоді – це участь у інтернет-обговореннях та форумах. Це вірний шлях! Дай Вам Боже здоров`я!