Гіркий погляд Миколи Куделі

Другий рік уже спливає, як я звертався з депутатським запитом з трибуни обласної ради до очільників Волині:
– Ще в квітні 2006 року від імені держави України тодішній голова обласної адміністрації Володимир Налькович Бондар підписав угоду з родиною покійного Миколи Куделі. Її суть полягала в тому, що родина передає державі чудову колекцію Шевченкіани, а це понад вісім тисяч експонатів, натомість держава як бодай часткову компенсацію мала виділити для родини однокімнатну квартиру. Ідуть роки, економічні підйоми змінюються кризовими періодами. Крім того, змінюються найвищі посадовці у краї, а виконувати угоду так ніхто і не збирається. Отже, обдурила держава родину, обдурила особисто Миколу Куделю. Того самого, що збирав колекцію багато десятиліть, того самого, що задля постання цієї держави сидів у польських тюрмах. Його розстрілювали 23 червня 1941 року, і тільки дивом він зміг вижити, а потім сповна скуштував ще й радянських концтаборів. І дивиться з того світу Микола Куделя, дивиться вже крізь товщу літ з гіркотою на сущих нащадків, та однаково ще досі вірить, що не зможуть вони відвернути свій погляд…
У сесійній залі тоді був присутній Володимир Налькович Бондар, та, на превеликий подив, чомусь не обмовився навіть словом. Згодом на депутатський запит я отримав класичну відписку, де йшлося про труднощі (вони справді реальні, надто боляче поряд з іншими вдарила криза по будівельній галузі), а також висловлювалося сподівання про розв’язання питання у перспективі.
І знову біжать місяці та роки, і знову борг перед родиною славетного нашого земляка відсувається в найдальші шухляди. Не повертаються до питання навіть ті, хто від імені держави підписував у пам’ятному квітні угоду.
То природно, що в демократичному суспільстві на владних олімпах змінюються політичні сили. Але ж поняття спадкоємності влади не сьогодні вигадане, до того ж не віриться, що ті чи ті очільники взяли за кредо відомий девіз Людовіка XV: «Після нас – хоч потоп». Тим паче, що йдеться про правові аспекти, тим паче, що ім’я Миколи Куделі у нашому краї однаково шанобливо вимовляють люди з найрізноманітнішими політичними поглядами.
… І дивиться з того світу крізь товщу літ Микола Куделя: хто ж ви, мої земляки, хто ж ти така, українська владо? Невже укотре відвернете ви боягузливо погляд?

Джерело: “Літературна Україна”, 19.08.2010р.; “Сім’я і дім”, 05-11.08.2010р.