Літа

Літа сурмлять, неначе журавлі,

Над жовтими, журними вже лісами.

Літа розтануть в голубій імлі,

А ми залишимось з тобою самі.

 

ПРИСПІВ: Літа, літа, із вирію верніть

Не на завжди, бодай хоч на хвилинку,

Той місяць голубий в осінню мить.

Літа, із вирію верніть.

 

Було: печалі, як сніги мели,

Бузком досвітнім радість зацвітала

Крізь розстані лихі нас повели

Дві райдуги, що над шляхом повстали.

ПРИСПІВ.

 

Курли, курли… Дзвенить у височінь…

Не спиниш їх, а хоч підставиш руки.

І хай зими нависла сиза тінь, –

На крила вже стають тепер онуки.

ПРИСПІВ.