Коло

Оксамит нездавнених літ

На крутих віражах, аж тамується і перехоплює подих, нашої новітньої історії є особлива дата – 24 серпня, День незалежності.
Цей день – тема велична і величезна, незміряна і невимірна, скільки не черпай – невичерпна. І все ж без осмислення цієї історичної розстані подальша дорога наша може стати дорогою в нікуди.
Із нотаток автора, інтерв’ю, бесід та розповідей вимальовуються контури низки «оксамитових» і не вельми подій, що відбувалися в краї наприкінці 1980-х – на початку 90-х років, окреслювалися силуети людей, завдяки яким і стало можливим Двадцять четверте серпня.

Оповідання
Оповідання Івана Корсака представляють нам життя простих, земних людей з їхніми радощами і болями, переживаннями та драматичними долями. Автор майстерно проникає у їхні будні, розкриваючи перед нами глибокі аспекти їхнього існування. У цих оповіданнях добропорядність і великодушність зіштовхуються з душевною убогістю і підступною байдужістю, а також дефіцитом духовності і культури. Через талановитий погляд автора ми відчуваємо тепло та гіркоту життя цих персонажів, а також відзначаємо важливість моральних засад у нашому світі.
В оповіданнях також подаються глибокі дослідження села періоду застою, коли бюрократія намагалася заглушити все живе і людське. Через них ми розуміємо народний біль за несправедливості, відчуваємо підлість зовні привітних чиновників і впізнаємо «порядних» з вигляду злодіїв та пройдисвітів. Корсак здатен докладно відобразити життєві ситуації, в яких з’являються характери персонажів, намагаючись зрозуміти і передати особливості їхніх доль та моральних конфліктів.

Роман О. А. (ОЛЕКСАНДР АРХИПЕНКО) (незакінчений)
«Роман О. А.» Івана Корсака – це недописаний, проте захоплюючий літературний твір, що розкриває життя та творчість видатного українського скульптора та художника Олександра Архипенка. Роман приваблює своєю глибиною та детальністю, подаючи читачеві відомості про різні етапи життя художника, його
стосунки з іншими митцями та людьми, які вплинули на його розвиток.
Особливу увагу привертають останні сторінки твору, де автор створює містичну та загадкову атмосферу, відкриваючи внутрішній світ Олександра Архипенка. У цьому моменті художник, стикаючись зі своєю хворобою та міркуючи
про неминучість смерті, переживає бурю емоцій. Цей фінальний епізод надає роману додаткову глибину та полісемантичність, спонукаючи читача рефлексувати над специфікою життя та творчості Олександра Архипенка, а також автора Івана Корсака, який, на жаль, не дожив до завершення свого твору. Паралель між героєм та автором додає роману додаткові сенси та емоційне напруження, роблячи його читання особливо цікавим і вразливим.