Повернення В’ячеслава Липинського

Мученим та стражденним було повернення автора праці «Хам і Яфет» додому.
У тій дорозі судилося бачити йому і діток Яфета, і Хамового сім’я не бракувало. Як 1931 року повертався з Відня до Луцька, залізницею прибув у труні металевій, то зустрічала і проводжала його «Просвіта». Люди Яфетові на труну клали квіти, вистеляли ними дорогу, процесія багатотисячна в національних одностроях і під національними прапорами, хоч діялося тепід займанщиною польською, пішки й на конях проводжала його у самі Затурці. І тут знайшов свій спочинок Липинський у родинній гробниці на цвинтарі. Нарешті скінчився такий затяжний поєдинок з Хамом, поєдинок з його повторенням і, зрештою, двобій у самому собі.
Але то видавалося так… Насправді живучим сотворений Хам через шістнадцять років темної ночі приходить на польські могилки і руйнує родинну гробницю. Прах Липинського він на траву викидає і краде металеву труну – з тої труни виплавить ложки й миски.
Нині ім’я борця за незалежність України В’ячеслава Казимировича повертається. І ось знову визначна подія. Усе село, здавалося, прийшло на відкриття Музею-садиби В’ячеслава Липинського, прибули гості з різних країв. Урочистість події посилювали мелодії європейської та української класики, які виконував камерний академічний оркестр «Кантабіле».
Заслужений працівник культури України, директор Волинського обласного краєзнавчого музею Анатолій Силюк пропонує покласти квіти до могили В’ячеслава Липинського.
– Волинська земля дала світові таких геніїв, як Михайло Кравчук, Леся Українка, Олена Пчілка, В’ячеслав Липинський, – сказав голова Волинської обласної держадміністрації Борис Клімчук. – Думки цього мислителя залишаються актуальними й сьогодні. Ніхто нам не збудує держави, писав В’ячеслав Казимирович, коли ми самі її не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.
Борис Петрович оголошує, що його розпорядженням засновано обласну іменну премію в галузі суспільних наук імені В. К. Липинського.
Своїми думками про визначного філософа, державного і громадського діяча поділилися Володимир Войтович – голова обласної ради, Андрій Гусак – заступник директора науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень, Томаш Янік – Генеральний консул Республіки Польща, єпископ Маркіян Трофимяк, Володимир Патійчук – затурцівський сільський голова, Анатолій Шваб – декан історичного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки та інші промовці.
Неперехідне значення мають твори В’ячеслава Липинського, дипломата і політичного діяча, державника, публіциста, – наголошувалося у виступах. «Шляхта в Україні: її участь у житті українського народу на тлі його історії», «Z dziejów Ukrainy», «Україна на переломі. 1657–1659», «Листи до братів-хліборобів», «Покликання «Варягів» чи організація хліборобів», «Релігія і церква в історії України», – ці та інші праці назавше ввійшли в золотий фонд філософської, політичної та соціологічної думки.

Джерело: “Сім’я і дім”,25-31 серпня 2011